UA EN RU
ДО СПИСКУ ЗАПИСIВ

Валентина Суска, ПАТ «Миколаївцемент»

Валентина Суска, менеджер-управитель з логістики ПАТ «Миколаївцемент», 49 років

Валентино, які Ваші основні завдання у компанії CRH?

Я відповідаю за залізничну логістику підприємства ПАТ «Миколаївцемент» – це злагоджена та професійна робота локомотивної бригади в складі 18 осіб, 2 локомотиви та 20,5 кілометрів колійного господарства. Моє основне завдання – щоб все працювало безпечно та ефективно. Зокрема, я відповідаю за технічний стан локомотивів, замовляю до них запчастини, дизпаливо тощо, за полотно самої залізниці, щоб воно було безпечне і відповідало всім правилам експлуатації української залізниці. Також під моїм керівництвом працює локомотивна бригада, якій щодня визначаю завдання та плани в роботі.

Розкажіть трохи про себе, будь ласка

Я родом з Київщини, із мальовничого села біля міста Яготин. У 1987 році закінчила Ірпінський індустріальний технікум за спеціальністю «гірничий технік». Після закінчення технікуму мене скерували на роботу на Львівщину, в Пустомитівський район у Щирецький кар’єр гіпсу, який невдовзі став власністю ПАТ «Миколаївцемент». І так, в 19 років я почала працювати майстром зміни в кар’єрі, де працювали лише чоловіки та велика техніка: екскаватори, БілАЗи, КрАЗи тощо. На цій посаді я пропрацювала 10 років, а в 1997 році мене призначили начальником цього ж кар’єру. Протягом 17 років я сумлінно виконувала всі свої обов’язки на цій посаді.

А з 2014 року перейшла працювати безпосередньо на завод начальником зміни з виробництва та відвантаження цементу. Але через три місяці мені запропонували посаду менеджера, управителя з логістики. І я отримала тепловози, залізничну колію і локомотивну бригаду у своє підпорядкування.

До речі, у 2012 році я ще заочно закінчила НУ «Львівська політехніка», де навчалася на кафедрі хімічної технології силікатів. І саме цей диплом допоміг мені отримати посаду начальника зміни у 2014 році на заводі.

На сьогоднішній день я вже 28 років пропрацювала на заводі. І жодного разу про це не шкодувала, адже люблю свою професію. Мені подобається те, що в усі часи перебудов, в різні часи самоствердження нашої держави, в різні часи криз в країні завод працював і давав людям роботу. Я все життя пропрацювала на цьому заводі, тому іншого життя вже просто не можу собі уявити.

Паралельно з кар’єрою будувала й сімейне життя, вийшла заміж та маю двоє вже дорослих самостійних дітей – сина та доньку. Мабуть, вони пішли моїм шляхом, бо двоє вчилися на будівельників.

Який він звичайний день для вас?

Зранку це однозначно зустріч з людьми, які йдуть з нічної зміни і тих, які заступають на денну. Насамперед, мене цікавить безпека людей та зауваження до технічної справності тепловозів і колій. Потім вирішую всі організаційні питання і визначаю завдання працівникам на робочий день. Протягом дня я йду на об’єкти перевірити, як виконується робота, чи все працює і чи відповідає заданим нормам, замовляю дизпаливо, запчастини, контролюю GPS-навігатори тепловозів, слідкую за тим, скільки і як працювали, чи ефективною була робота, які було зроблено маневрові роботи і скільки витрачено дизпалива та готую по цьому відповідний звіт керівництву.

У Вашій професії, за роки роботи на підприємстві, чим Ви найбільше гордитеся?

Мабуть тим, що маю можливість передавати свій досвід молодим людям, що приходять на підприємство, горджуся людьми, з якими я працюю, командою фахівців, які мене оточують.

Молодим спеціалістам, які приходять на роботу, я стараюся передати все, що знаю та вмію. Я вірю в кожного з них і хочу допомогти досягнути їм успіху. Колись так само мені допомагали, коли я молодою дівчиною прийшла працювати на завод.

Також я пишаюся тим, що за роки роботи на підприємстві змогла взяти участь і реалізувати приблизно 10 важливих проектів, які стосувалися і роботи кар’єрів, і вдосконалення вибухових робіт, і навчань з охороні праці, всі вони допомагали мені вдосконалюватися та прагнути чогось нового.

На Вашу думку, як Ви можете допомогти компанії CRH досягти своєї мети як провідного бізнесу в галузі будівельних матеріалів у світі?

Робити свою роботу професійно. Я завжди відповідально ставлюся до усіх поставлених завдань. Добросовісно і чесно виконую свої обов’язки, постійно вивчаю щось нове і самовдосконалююсь.

Основним своїм завданням вважаю те, щоб робити усе від мене залежне, аби люди працювали на підприємстві безпечно, живими і здоровими поверталися додому, до своїх сімей. Друге – аби робота виконувалася правильно, злагоджено та ефективно.

На ПАТ «Миколаївцемент» за останній десяток років виросло абсолютно нове покоління працівників – з іншою свідомістю, з іншими вимогами до роботи, з європейськими цінностями та стандартами. Працівники бачать, що дає їм компанія, і вони це по-справжньому цінують.

Валентино, окрім роботи, які ще маєте захоплення у житті? Як відпочиваєте?

Моє хобі – це квіти. Я їх дуже люблю, тому вдома маю розарій – 50 кущів троянд, за якими доглядаю. Також дуже люблю вишивати. Вишиваю образи, серветки, скатертини – все, що мені подобається. Вишивка заспокоює і знімає стреси. Тому у суботу люблю приділити увагу цій справі.

А крім того, дуже люблю подорожувати Україною, особливо по її стародавніх замках, вони дивовижні. Так склалося, що компанія мене підштовхнула до того, що я у 40 років я навчилася керувати автомобілем. Купила собі авто, і тепер ми з донькою часто разом подорожуємо по цікавих місцях нашої країни.

 

ДО СПИСКУ ЗАПИСIВ